Сергій Грабовський

Україна – потенційний світовий аграрний лідер?

На румовищах запеклих політичних бойовиськ останніх місяців практично непоміченими залишаються періодичні заклики прем’єра Юлії Тимошенко до перетворення України на потужну і впливову сільськогосподарську державу, на одного з основних гравців світового ринку продовольчих товарів. Ба більше: сама керівниця уряду, схоже, вже не дуже вірить у власні ідеї щодо порятунку та прискореного розвитку аграрного сектору: надто потужною є чиновницька рать, яка спускає на гальмах усі прогресивні урядові рішення, надто значними виглядають бізнес-інтереси в цьому секторі певних персон, наближених до нинішньої чолівки БЮТ (і навіть інтегрованих у неї).

«Шустер Live»: ігри дорослих на українському телебаченні

Патріарх радянського вишколу

Київ – Про те, що пастирська поїздка Україною Патріарха Московського і всієї Русі Кирила має чи то політичний присмак, чи то політичний відтінок, чи то навіть політичний характер, сьогодні не пише тільки лінивий. На прямому ефірі телеканалу «Інтер» і під час розмови патріарха з українським Президентом предстоятель Російської православної церкви давав ледь прикрашені християнською риторикою суто політичні оцінки тим чи іншим явищам сучасного і минулого. Деякі журналісти навіть відзначили своєрідне deja vu цього візиту: мовляв, восени 2004 року глава російської держави Володимир Путін з такою самою інтонацією давав такі самі за стилем і духом оцінки тим самим проблемам, і – о диво! – він також побував у прямому ефірі на тому самому «Інтері». Інші журналісти з ледь прихованим захватом відзначили кардинальну відмінність інтонацій і поведінки патріарха Кирила від того, як себе поводили і що говорили Папа Римський Іван Павло ІІ та Вселенський патріарх Варфоломій під час своїх візитів до України.

Вибори-2010: основні контури вже окреслені?

Отже, Верховна Рада України, всупереч усім скептикам, таки зібралася 24 липня й ухвалила – з-поміж іншого – зміни до кількох законодавчих актів, що стосуються виборів Президента держави. Ці зміни істотно трансформують увесь формат виборчої кампанії, і це вже зараз мають узяти до уваги чільні політичні сили, громадські організації та мас медіа. І без того президентські вибори січня 2010 року мали всі шанси стати вельми динамічними, ба більше – жорсткими і навіть жорстокими для деяких знаних політиків та політичних сил. Тепер же їхня динаміка та жорсткість тільки посиляться.

Верховна Рада відпочиває, проблеми не сплять

Поганий той спікер, який не прагне побути хоча б в.о. президента

Український флот: на папері і насправді

Чи Ленін і справді завжди живий?

«А чому, власне, в Україні повинні стояти монументи Леніну?» – «Бо це наша історія!» – «Тоді чом не поставити й монументи Гітлеру? Тим більше, що Ленін жодного разу не був на українській території, а Гітлер усе-таки кілька разів тут побував?» – «Як можна порівнювати? Ленін – це не Гітлер!»

Полтава-2009: далі буде?

Український конституціоналізм: витоки й уроки

Київ – Останні спроби політиків реформувати конституційний устрій України покликали до життя цілу зливу критичних статей і коментарів експертів. У цих текстах висловлюються як цілком справедливі зауваження на адресу незважених змін Основного Закону, так і вельми абсурдні претензії до українського конституціоналізму. Скажімо, один знаний автор стверджує, що в Україні взагалі зацікавилися конституційними проблемами лише у 1992 році, коли раптом з’ясувалося, що у Європі всі держави мають свої Конституції. Інший наголошує, що держава повинна максимально зменшити число гарантованих людських прав і свобод, бо вона за сьогоднішніх обставин не здатна їх забезпечити. А хтось третій узагалі цілком щиро вихваляє сталінську Конституцію, мовляв, багато в чому вона була більш збалансованою і демократичнішою (!) за сьогоднішню.

Зовнішньополітичні загадки російської душі

На черзі – референдумо-манія?

Київ – Не встигло зникнути з перших шпальт українських газет і з топ-сюжетів теленовин слово «мегакоаліція», як його успішно почало заміщувати інше – «референдум». Про необхідність проведення референдуму з тих чи інших питань за останній час не говорив хіба що найлінивіший політичний лідер. Скажімо, Президент Віктор Ющенко наголошує на необхідності остаточного затвердження референдумом запропонованого ним варіанту конституційних змін. Вождь комуністів Петро Симоненко пропонує одночасно з виборами глави держави провести референдум щодо членства України в НАТО. Але всіх перевершив екс-спікер Арсеній Яценюк: він пропонує провести такий собі «референдум щодо референдуму», а саме: на основі всеукраїнського референдуму зафіксувати, що будь-які зміни до Конституції вноситимуться виключно за наслідками народного волевиявлення.

Історія з історією (Cталінський СРСР – рятівник світової цивілізації)

Київ – У ці дні російський полковник Сергій Ковальов, раніше не відомий нікому, крім вузького кола офіційних військових істориків, став одним із найпопулярніших персонажів в інтелектуальних колах Центрально-Східної Європи. Його стаття «Вигадки і фальсифікації в оцінках ролі СРСР напередодні і з початком Другої світової війни», розміщена нещодавно на офіційному сайті Міністерства оборони Російської Федерації, викликала цілу зливу критичних відгуків – і врешті-решт була знята з сайту (охочі можуть ознайомитися з нею за адресою http://www.vz.ru/information/2009/6/4/294019.html). Та, попри цей жест російського військового відомства і його запевнення у дискусійному характері статей на сайті, скандал не вщухає. І, видається, закономірно.

Україні не оминути конституційного перевороту?

Київ – Схоже, саме Президент Віктор Ющенко парадоксальним чином доклав усіх зусиль, щоб спровокувати нову політичну кризу і зближення Партії регіонів (ПР) та Блоку Юлії Тимошенко (БЮТ). Адже у разі, якби не було його подання до Конституційного Суду (КС) щодо законності призначених Верховною Радою на 30 жовтня президентських виборів, якби КС цю дату не скасував, то втратила б усілякий сенс ідея внесення змін до Конституції до початку виборчої кампанії. Ці зміни просто не встигли б пройти необхідну багатоетапну процедуру до старту президентської виборчої кампанії. Отже, втратила б сенс їхні основні ідеї: скасування всенародного обрання Глави Української держави, перерозподіл влади між прем’єром від БЮТ і президентом від ПР та продовження терміну повноважень чинної Верховної Ради.

День Києва: а що святкуємо?

Київ – Цього року, як і завжди впродовж останніх 22 років, День Києва офіційно відзначається наприкінці травня. Як і завжди, святкова програма цього Дня розтягується на дві доби, хоча номінально має йтися про останню неділю місяця. Нарешті, як і завжди, щороку кожна чергова міська адміністрація прагне продемонструвати свої досягнення і провести святкові заходи якомога пишніше, обов’язково перевершивши своїх попередників.

Історія з історією: як генерали ФСБ рухатимуть історичну науку

Київ – Віднині в Росії боротьба з фальсифікацією історичної правди поставлена на найвищий рівень державної політики. 19 травня 2009 року президент цієї держави Дмитро Медведєв підписав указ «Про Комісію при Президентові Російської Федерації з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії». Указом визначені функції комісії та її персональний склад. А тим часом Державна дума Російської Федерації ударними темпами займається розглядом законопроекту, покликаного підкріпити цей указ; йдеться про впровадження кримінальної відповідальності «за заперечення перемоги СРСР у Великій Вітчизняній війні», за кваліфікацію радянської політики як злочинної та за «реабілітацію попихачів нацизму». Причому закон цей діятиме як щодо росіян, так й іноземців, але що цікаво – лише тих, котрі є громадянами утворених на території колишнього СРСР держав.

Прагнення сильної руки та українська реальність

Київ – Останнім часом в політичному просторі України знову багато чутно голосів, які ведуть мову про потребу в «сильній руці» та «жорсткій владі», які начебто тільки й здатні вивести державу з кризи. Це ж фіксують соціологічні дослідження: за кілька останніх років відсоток опитаних, які вважають, що «демократія є найбільш бажаним типом державного устрою в Україні», помітно зменшилася, натомість відчутно зросло число тих, хто переконаний, що «за певних обставин авторитарний режим може бути кращим, ніж демократичний» та що «жодна партія в Україні не потрібна», і для кого «не має значення, демократичний режим в країні чи ні».

Україна і Друга світова війна: міфи продовжують жити

Київ – Тільки-но свобода слова в новітній Україні стала фактом, тільки-но суспільство почало переосмислювати минулі десятиліття і належним чином оцінювати страхітливі злочини тоталітарної системи, як одразу почали лунати заклики «не переписувати історію війни». Революція, колективізація, сталінські репресії, Голодомор, – зміну, часом дуже й дуже кардинальну, суспільної оцінки цих історичних явищ більшість політичних сил України вважає чимось цілком нормальним. А от із Другою світовою війною справа зовсім інша...

Кому належить Першотравень?

Хто ж такі українці? З приводу останніх заяв Тягнибока. І не тільки...

Здавалося б, дещо теоретична проблема «хто саме є українцем» за останній час помітно актуалізувалася і перейшла в практичну площину. Виборчий успіх на Тернопільщині Всеукраїнського об’єднання «Свобода» з його програмою захисту етнічних українців і квотування залежно від етнічного походження місць у представницькій владі; вбивство в Одесі особами, які звуть себе антифашистами, активіста чи то української націоналістичної, чи то панслов’янської расистської організації Максима Чайки; скандальні в очах багатьох політиків результати голосування аудиторії на телешоу «Шустер Live», коли гасло «Україна для українців» підтримав 71% публіки у студії, вважаючи його патріотичним, і таке інше, – все це засвідчує, що проблема українськості громадян України стала нині – чи то об’єктивно, чи то з чиєїсь подачі – реальним чинником політичних процесів і виборчих змагань.