Після місяців наростання напруги в країні Грузія знову поступово піднімається в порядку денному ЄС – через хвилю арештів опозиційних діячів і нові закони, які вважають репресивними, як-от закон про реєстрацію «іноземних агентів» і зміни до правил мовлення.
Протягом більшої частини минулого року ЄС не міг виробити чітку стратегію щодо правлячої партії «Грузинська мрія», особливо після того, як вона оголосила про перемогу на минулорічних спірних парламентських виборах на тлі звинувачень у порушеннях.
На початку цього року Брюссель запровадив візові вимоги для власників грузинських дипломатичних паспортів і утримався від проведення зустрічей на високому рівні, намагаючись спрямувати частину фінансування не уряду, а громадянському суспільству.
Однак запровадження сильніших заходів – як-от санкції ЄС проти керівництва «Грузинської мрії» – було заблоковане, насамперед Угорщиною та Словаччиною, на початку 2025 року.
Чи може зараз ситуація змінитися?
Міністри закордонних справ ЄС коротко обговорили ситуацію в Грузії під час зустрічі в Брюсселі 23 червня й домовилися повернутися до цього питання 15 липня, перед тим, як розпочнеться місячна літня перерва в роботі ЄС, коли ухвалення рішень майже припиняється.
Поштовхом до обговорення в червні стала записка на одну сторінку, підготовлена Литвою – однією з найбільш рішучих країн ЄС у питанні критики нинішнього керівництва Грузії.
У документі, який бачили журналісти Радіо Свобода, запропонована низка заходів, яких ЄС може вжити, оскільки ситуація у Грузії продовжує «різко погіршуватися».
Хоча обговорення було досить коротким і відбулося наприкінці зустрічі, кілька країн-членів висловилися й, схоже, погодилися, що Брюссель має діяти активніше.
Водночас, за словами чиновників ЄС, з якими спілкувалися журналісти на умовах анонімності, показовою була позиція Угорщини, яка наполягала на необхідності більш тісної співпраці з Тбілісі.
Австрія, хоча й критично оцінила ситуацію в республіці Південного Кавказу, застерегла від надмірного тиску, аби не відштовхнути Грузію в бік Росії.
Пропозиція Литви
Одним із шести пунктів є, звісно, персональні санкції проти керівництва «Грузинської мрії».
Це навряд чи буде підтримано через заперечення Будапешту, однак голова зовнішньополітичного відомства ЄС Кая Каллас висловила іншу ідею санкцій під час спілкування з медіа після зустрічі – запровадити обмеження проти суддів, які виносять вироки опозиції та представникам громадянського суспільства.
Хоча важко уявити консенсус у цьому питанні, варто зазначити, що санкції ЄС проти Росії й Білорусі кілька років тому починалися саме із заморожування активів і заборони на в’їзд для маловідомих осіб, як-от судді, а не відомих політичних діячів.
Інші пропозиції у документі стосуються припинення всієї фінансової допомоги ЄС Тбілісі, включно з «масштабними інфраструктурними проєктами».
Такі інвестиції часто складно просто зупинити, особливо якщо в них задіяні інші країни регіону або проєкти вже реалізуються.
Брюссель також розглядає можливість спрямувати більше коштів незалежним журналістам, громадським організаціям та звільненим грузинським дипломатам і держслужбовцям. Але реальність така, що ЄС останніми місяцями намагається допомогти багатьом організаціям і країнам по всьому світу після того, як USAID скоротило свою діяльність.
Блок цього літа почне обговорення нового довгострокового бюджету на період після 2027 року, коли завершиться чинний. Але наразі вільних коштів небагато.
Можливі дії ЄС
Можливо, найцікавішими темами, які порушуються у документі, є призупинення візової лібералізації та угоди про асоціацію між ЄС і Грузією.
Жоден із цих кроків не буде легким, але є кілька моментів, на які варто звернути увагу.
Скасування візової лібералізації для всіх громадян Грузії мало хто підтримує, адже це вдарить по всьому населенню. Але документ пропонує встановити конкретний термін для Тбілісі з метою усунення недоліків, зокрема у сфері основоположних прав, як зазначено у звіті Єврокомісії 2024 року про візову політику щодо третіх країн.
Можливо, що візові обмеження будуть запроваджені лише для окремих категорій мандрівників, тим більше, що для цього потрібна лише кваліфікована більшість країн-членів (55 відсотків держав, які представляють 65 відсотків населення ЄС). Крім того, сам ЄС нещодавно ухвалив правила, які спрощують запровадження таких обмежень.
Щодо угоди про асоціацію між ЄС і Грузією, яка діє з 2016 року. Ця угода регулює політичні й торговельні відносини між Брюсселем і Тбілісі через так звану поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі (DCFTA), що є частиною загальної угоди про асоціацію.
Литовський документ пропонує Єврокомісії перевірити, чи не порушує Грузія угоду, зокрема статтю 2, яка стосується основоположних принципів, як-от повага до прав людини.
Подібний перегляд нещодавно провели щодо угоди про асоціацію між ЄС та Ізраїлем, і Брюссель зафіксував кілька порушень. З огляду на цю нову тенденцію у зовнішній політиці ЄС, не варто дивуватися, якщо вже в липні деякі країни-члени почнуть наполягати на перегляді угоди з Грузією.
У подальшій перспективі варто пам’ятати, що для повного призупинення угоди про асоціацію потрібен консенсус, але зупинити окремі її положення буде простіше. Щоб призупинити торговельну частину угоди, наприклад, достатньо кваліфікованої більшості.
Форум